Основні поняття

Отже, соціальний педагог:

- здійснює комплекс заходів з метою виховання, освіти, розвитку і соціального захисту дітей в навчальних закладах ;

 - вивчає особливості особистості учня та його оточуюче середовище, умови життя;
 - вивчає інтереси і потреби, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці учнів і своєчасно надає їм соціально-педагогічну допомогу і підтримку;

-є посередником між підопічним та закладом, сім’єю, спеціалістами різних спеціальних служб та адміністративних органів.

   Важливою характеристикою соціального педагога є „Я – образ”, який має включати позитивне ставлення до себе, адекватну самооцінку, прийняття себе, налаштованість на позитивні очікування в діях інших.

Особливістю „Я – образу” соціального педагога є висока адаптованість, що передбачає відкритість у спілкуванні, здатність прийняти іншу людину, незначний вимір вкушання.

Професійне спілкування соціального педагога передбачає вміння „подати” себе, тобто само презентувати. Основними мотивами само презентації є: прагнення до розвитку взаємовідносин з людьми, самоутвердження, необхідність професійної діяльності. На стиль само - презентації впливають когнітивні фактори ( образ „Я” цінності, ідеали ), особливості якості – своєрідне поєднання прийомів самопрезентації і соціально-психологічної адаптації.

Адаптація – латинського походження (пристосування індивіда до групових норм).
В умовах профтехосвіти проблема цілеспрямованого вивчення особистості учнів є особливо значущою. Це пояснюється багатьма факторами, зокрема ,специфікою виховного процесу в ПТНЗ. За порівняно короткий час майстри виробничого навчання і класні керівники мусять забезпечити процеси , що за своєю природою є тривалими. Так, вони розв’язують завдання щодо формування особистості майбутнього кваліфікованого робітника , котрий вмів би працювати в нових умовах господарювання; розкривають і закріплюють інтерес до обраної професії, стимулюють подальше набуття знань та вдосконалення своєї кваліфікації , працюють над вихованням навичок культури поведінки та спілкування, координують різноманітні соціальні впливи.

На виховну роботу в діяльності педагогічних працівників ПТНЗ припадає значна частина робочого часу. В структурі робочого часу майстра виробничого навчання вона займає до 34% часу, тоді як навчання 31,7%. За обсягом виховної роботи майстри профтехучилищ дещо перевищують навіть учителів школи, які витрачають на неї від 19 до 31%.

Специфіка навчального закладу вимагає від педагогічних працівників оперативності в організації виховної роботи. Оперативності вимагають і складні процеси адаптації, звикання вчорашнього учня до нових, виробничих умов. Учні чують 1\2 з того, що ми скажемо, вірять 1\2 з того що почули, а розуміють 1\2 з того, чому повірили.

Майстри виробничого навчання та викладачі мають справу з юнаками та дівчатами 15-17 років, це період старшого підліткового віку та ранньої юності. Для цього віку характерною є відносна сформованість моральних принципів, поглядів, оцінок, матеріальних і духовних потреб. Кожний з них в попередньому колективі посідав певне місце, мав відповідний статус, з яким пов’язанні наступні очікування. Ось чому процеси адаптації в нових умовах є надзвичайно важливими для учнів ПТНЗ і становлять значний, не використаний повністю резерв у виховній та психолого – корекційній роботі педагогічних працівників.

Відхилення в поведінці підлітків переважно спровоковані несприятливими умовами виховання в сім’ї, школі. Значне місце у цій проблемі відводиться також індивідуально–психологічну портрету підлітків, який за певних обставин і причин не вписується в існуючі рамки педагогічного процесу. Характеризує важливого підлітка негативна спрямованість до соціального досвіду і опір педагогічним впливом. Тому в категорію „важних” потрапляють діти: невстигаючі, недисципліновані, з нервовими і психічними розладами, дітьми із неблагополучних сімей, з афективною поведінкою, сексуально розпущені.
Соціальна дезадаптація таких дітей починається з неуспіху в навчанні. Оскільки в сім’ї їм приділяли мало уваги, готовність до навчання не була сформована. Вміння долати труднощі довільна саморегуляція, навички спілкування, моральні норми та установки, властиві їхнім благополучним ровесникам, також відсутні або нерозвинуті, викривлені. Тому вже перші невдачі, викликаючи негативні емоційні переживання, акумулюються  в агресію, фіксуються як образа, несправедливість. Погані оцінки, які ставлять викладачі такій дитині, ведуть до порушення стосунків з нею, до викривлення характеру взаємодії вихователя та виховуваного. Постійні не успіхи у навчанні в подальшому формують у педагогічно занедбаної дитини уникаючи мотивацію, невпевненість у собі, низький рівень самоповаги.

   Складний і багатогранний процес соціально-психологічної адаптації має сприяти тому, щоб кожній майбутній робітник був не лише висококваліфікованим, високоосвіченим спеціалістом, а й творчою особистістю, здатною до само актуалізації, максимального розкриття своїх потенціальних здібностей, готовою брати активну участь у вирішенні соціально-економічних завдань нашого суспільства.

Основними напрямками діяльності соціального педагога є:

2.1. Соціальний педагог є захисником інтересів учнів в усіх сферах життєдіяльності.

2.2. Гармонізує стосунки в соціумі, стверджуючи в кожного учня особистість, підтримуючи самоповагу, турбуючись про адаптацію в середовищі та олюднення  знань навколо кожного учня.

2.3. Здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами , центрами соціальних служб для молоді, кримінальної міліції, органів місцевого самоврядування та громадських організацій з метою адаптації учня до вимог соціального середовища і створення умов для його благополучного розвитку.

2.4.Соціальний педагог виконує такі функції:

Інформаційно-діагностичну :

-           встановлює соціально-педагогічний діагноз про особливості всебічного розвитку учня, вибір інформації іншим спеціалістом для надання йому необхідної допомоги.

Організаційна:

- організовує соціально-корисну діяльність учнів, формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі.

Прогностична:

 - спрямовує на пошук ефективних шляхів допомоги учневі через прогнозування і планування перспектив розвитку мікрорайону і конкретного мікросоціуму;

 - визначає шляхи особистого контакту з іншими організаціями і  спеціалістами для з'ясування проблеми вихованця.

Превентивно-профілактична та соціально-терапевтична:

 - передбачає і приводить в дію юридичні, психологічні механізми попередження і подолання негативних явищ, організовує надання соціально-терапевтичної допомоги тим, хто її потребує, знімаючи напруження та орієнтуючи людину на творчість;

 - забезпечує захист прав учнів в суспільстві;

 - надає допомогу в період соціального і професійного визначення особистості;

 - дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.